Царівна

Її серце рвалося до чуття. До тонкого сердечного чуття, як до гармонійних звуків. Мріла об тім, щоб її любили не якоюсь неспокійною, пристрастною любовʼю від сьогодні до завтра, але тою незгасимою любовʼю, якою люблять лиш дуже лагідні, тонкі або дуже вірні натури.

...здавалося, що одна з її найзвучніших струн урвалася.

В її серці заворушилася туга за життям любові.

Кождий час має свої рани…

…я химерниця.

…настане моє полудне.

Нашому народові треба проводирів всюди і всюди!

…вони затроїли мені душу.

Передусім бути собі ціллю, для власного духу працювати як бджола; збагачувати його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зріючим у тисячних красках.

…і з цілої її істоти рветься щось на волю, але уста мов поражені…

Кожна людина повинна свою силу і красу використати.

Я страшно хочу жити! Я пила би це життя!

Пощо кинула мене доля в життя, поміж ті підлі, тупі душі - ні! Поміж гієни, що не мають ні чувства, ні розуміння для шляхетніших зворушень серця!

…ідіть своєю дорогою і не дбайте про загал, коли маєте на оці гарну ціль!

Життя, яким вона жила досі, було якесь незріле. Було напʼятноване клеймом якоїсь недостачі й рабства і було випливом брудних обставин. Але вона знає, що можна й інакше жити; і вона має почуття, що не впаде ніколи більше духом відтепер. Той вихор, що потрясав нею так, що аж хиталася, здається їй якоюсь красою і не знищив права на якусь іншу будучність. А ту іншу будучність хоче вона собі виробити працею.