Царівна

В деяких хвилях відчуваю так виразно, що я властиво натура страшно жадібна життя!

…як страшно мусить житися при чоловіці, котрому не можна віддати ні серця, ні поважання?

Життя, яким вона жила досі, було якесь незріле. Було напʼятноване клеймом якоїсь недостачі й рабства і було випливом брудних обставин. Але вона знає, що можна й інакше жити; і вона має почуття, що не впаде ніколи більше духом відтепер. Той вихор, що потрясав нею так, що аж хиталася, здається їй якоюсь красою і не знищив права на якусь іншу будучність. А ту іншу будучність хоче вона собі виробити працею.

...здавалося, що одна з її найзвучніших струн урвалася.

…в мене настало «полудне». Воно настане і для нашого народу, не правда ж? Я вірю в це, як вірю в силу волі, і я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня…

…вони затроїли мені душу.

…ідіть своєю дорогою і не дбайте про загал, коли маєте на оці гарну ціль!

Кождий час має свої рани…

Коли живеться правдивим життям? Чи тоді, коли багато терпиться? Чи коли багато відчувається? Чи, може, тоді, коли живеться невгамовано відповідно до своїх лихих і добрих склонностей? Бо ж серце годиться так тяжко, ох, так тяжко, з розумом.

Пощо кинула мене доля в життя, поміж ті підлі, тупі душі - ні! Поміж гієни, що не мають ні чувства, ні розуміння для шляхетніших зворушень серця!

…настане моє полудне.

Передусім бути собі ціллю, для власного духу працювати як бджола; збагачувати його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зріючим у тисячних красках.

Я страшно хочу жити! Я пила би це життя!

…і з цілої її істоти рветься щось на волю, але уста мов поражені…

Нашому народові треба проводирів всюди і всюди!