Царівна

...здавалося, що одна з її найзвучніших струн урвалася.

…в мене настало «полудне». Воно настане і для нашого народу, не правда ж? Я вірю в це, як вірю в силу волі, і я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня…

Я страшно хочу жити! Я пила би це життя!

…як страшно мусить житися при чоловіці, котрому не можна віддати ні серця, ні поважання?

Кождий час має свої рани…

Хто перший придумав поняття «щастя»? Хто видумав це блудне світло, що викликує стільки сліз, що творить мрії, котрі здійснити людська натура ще зовсім не здібна. Чи не завчасу видумали його? Його пора могла би хіба бути в «полудню» людськості. Однак їй ще далеко до полудня, тепер же — чи вона йде правою дорогою до його?

Так боріться до чогось, робіть щось, якусь працю що сталась би світочем для других і потіхою у вашім житті, що чинила би вас твердим, могучим і гідним поваги.

В деяких хвилях відчуваю так виразно, що я властиво натура страшно жадібна життя!

…вони затроїли мені душу.

В її серці заворушилася туга за життям любові.

…настане моє полудне.

Коли живеться правдивим життям? Чи тоді, коли багато терпиться? Чи коли багато відчувається? Чи, може, тоді, коли живеться невгамовано відповідно до своїх лихих і добрих склонностей? Бо ж серце годиться так тяжко, ох, так тяжко, з розумом.

…ідіть своєю дорогою і не дбайте про загал, коли маєте на оці гарну ціль!

…я химерниця.

Кожна людина повинна свою силу і красу використати.