cover

Тіні забутих предків

Михайло Коцюбинський

2020 · 336 pp. · Українська
Автор Михайло Коцюбинський
Видавництво КСД
Перекладачі
Категорії: Психологія, Сучасна проза, Класика, Проза, Підручники, Стосунки та сім'я, Дитяча, Навчальна і довідкова
ISBN 9786171276062
Рік видання 2020
Мова Українська
Кількість сторінок 336
Вікова категорія 12+
0 Користувачів прочитали
0 Користувачів планують прочитати
2 Оцінок
0 Відгуків написано

«Тіні забутих предків» — це одна з найяскравіших та найглибших творів української класики, написаний Михайлом Коцюбинським. Тут переплітається любовна історія та стародавні традиції карпатських народів. Головні герої — Іван Палійчук і Марічка, які належать до ворогуючих родин, ніби намагаються довести, що справжнє кохання не знає меж. Кожен з них — представник своєї родини, і попри ворожнечу, їхні сердечні зв’язки стають тим шляхом, який веде до щастя та непорозумінь.

У цьому творі поетично описана краса та міфологія гір, де живуть не тільки люди, а й духи природи. Завдяки майстерному стилю Коцюбинського, читач відчуває глибину найщиріших почуттів героїв, відчуває круті повороти їхньої долі. Весь світ твору нагадує казку, що веде нас через таємниці, кохання, втрати і пам’ять про предків. Книга стане в нагоді тим, хто цінує емоційні історії, пронизані фольклорними мотивами та глибоким розумінням людської природи.

Цитати

Вхід
  • Так знайшов він у лісі те, чого шукав.

     
  • Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.

     
  • …радість ступила у його серце.

     
  • З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка.

     
  • …коли сонце заходить, ватаг виносить зі стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром…

     
  • …за тобою банував.

     
  • Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце. Щось велике, вороже душить його, ся затверділа тиша, байдужий спокій, сей сон небуття.

     
  • В безконечних просторах загинув час, і не знати, чи день стоїть, чи минає…

     
  • Тут, в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша.

     
  • В його давній і безпричинний смуток влилась нова течійка.

     
  • …з-за гори встає вже Бог-Сонце і вкладає свою голову в землю. Зрушились зими, збудились води, і задзвеніла земля од співу потоків.

     
  • …трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долам про смерть.

     
  • Вже його зірка ледве тримається в небі, готова скотитися. Бо що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт…нетривке й дочасне.

     

Відгуки

Вхід

Ще немає відгуків. Ваш відгук може бути першим.

Схожі книги