cover

Тiнi забутих предкiв

Михайло Коцюбинський

2008 · Українська
Автор Михайло Коцюбинський
Видавництво Фоліо
Перекладачі
Категорії: Українська література, Класика, Проза, Підручники, Навчальна і довідкова
ISBN 9789660340831
Рік видання 2008
Мова Українська
Кількість сторінок
Вікова категорія 12+
0 Користувачів прочитали
0 Користувачів планують прочитати
2 Оцінок
0 Відгуків написано

Ця книга представляє добірку найкращих творів видатного українського письменника Михайла Коцюбинського — майстра психологічної прози та одного з найцікавіших новаторів української літератури. У збірнику зібрані твори, що вирізняються не лише глибоким змістом, а й надзвичайною емоційною напругою. Хоча багато з них мають невеликий обсяг, кожен із них розкриває складні людські долі та внутрішній світ героїв з неймовірною майстерністю.

Центральне місце у виданні посідає легендарна повість «Тіні забутих предків». Це не просто історія кохання двох молодих людей серед карпатських гір, а глибоке філософське роздуму про вічність. Через сюжет про почуття та долю героїв Коцюбинський передає свій духовний заповіт: єднання людських душ відбувається не лише у житті, а й після смерті. Твір також занурює читача у колоритний світ традицій, побуту та народних переказів Західної України.

Окрім головної повісті, до книги увійшли інші знакові твори, такі як «В путах шайтана» та «Цвіт яблуні». Кожен із цих творів демонструє вміння автора створювати живі, правдиві образи та передавати напружену атмосферу навіть у коротких за обсягом новелах. Це видання стане справжньою знахідкою для тих, хто цінує класичну українську літературу, психологізм та красу слова. Книга є важливою частиною культурної спадщини і рекомендована для читання як підліткам, так і дорослим, які хочуть краще зрозуміти національний характер та художню силу української класики.

Цитати

Вхід
  • …трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долам про смерть.

     
  • З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка.

     
  • Тут, в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша.

     
  • …з-за гори встає вже Бог-Сонце і вкладає свою голову в землю. Зрушились зими, збудились води, і задзвеніла земля од співу потоків.

     
  • Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце. Щось велике, вороже душить його, ся затверділа тиша, байдужий спокій, сей сон небуття.

     
  • Так знайшов він у лісі те, чого шукав.

     
  • В його давній і безпричинний смуток влилась нова течійка.

     
  • В безконечних просторах загинув час, і не знати, чи день стоїть, чи минає…

     
  • …коли сонце заходить, ватаг виносить зі стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром…

     
  • …радість ступила у його серце.

     
  • Вже його зірка ледве тримається в небі, готова скотитися. Бо що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт…нетривке й дочасне.

     
  • Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.

     
  • …за тобою банував.

     

Відгуки

Вхід

Ще немає відгуків. Ваш відгук може бути першим.