Тіни забутих предків

В його давній і безпричинний смуток влилась нова течійка.

…трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долам про смерть.

Так знайшов він у лісі те, чого шукав.

…з-за гори встає вже Бог-Сонце і вкладає свою голову в землю. Зрушились зими, збудились води, і задзвеніла земля од співу потоків.

В безконечних просторах загинув час, і не знати, чи день стоїть, чи минає…

…радість ступила у його серце.

З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка.

Вже його зірка ледве тримається в небі, готова скотитися. Бо що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт…нетривке й дочасне.

Тут, в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша.

Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце. Щось велике, вороже душить його, ся затверділа тиша, байдужий спокій, сей сон небуття.

…коли сонце заходить, ватаг виносить зі стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром…

…за тобою банував.

Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.