Над Чорним морем

Наш український націоналізм — то свобода, прогрес, гуманність: це націоналізм новий, а не старий; він виступає з великою толерантністю до інших народів та усякої віри, стає за маси, за народ.

...отут, над Чорним морем, впала іскра на моє серце чи од моря, чи з синього неба, чи з темної ночі, чи з зірок; впала іскра й запалила мою душу; заморочила розум...

Я знайшов свою Феваїду, свою Америку — то мій рідний край. Україна й народ. Нам одмежовано клапоть рідної ниви. І будемо працювати на їй і для неї. Що ми доброго зробимо для неї, то зробимо й для людськості, бо ми частка людськості.

Женщини повинні мати стільки права на свободу, як і чоловіки. Женщина до цього часу була рабинею запертою, трохи не закутаною в покрівці так, як оця мебіль в гостинній.

Добре жити для себе, але сто раз вище й краще жити ще й для других людей, нести між люде добро, розсипати гуманні ідеї, дбати про людський добробут, жити для високих ідей і вмерти за їх.

…як би хотілось пережити нову фазу людського життя, пережити мислями, взяти гарячу участь у ділі!..

Ви не дивіться, що я дівчина. Не думайте, що ми усі думаємо тільки про бали та убори. І нам би хотілось жити розумним людським життям, витворити собі ідеали. І моя душа бажає ідеалу. І мені бажається суспільної діяльності, щоб і я поклала свою лепту на користь людям.

Женщини повинні мати стільки права на свободу, як і чоловіки. Женщина до цього часу була рабинею запертою, трохи не закутаною в покрівці так, як оця мебіль в гостинній.

Я почував серцем, що хочу любити.

…любов - найвища поезія, світ для серця, сонце в нашому хмарному буденному життю.

Любов - велика психічна сила!

І хотілося мені, щоб і моя душа колись стала ясною зорею, й світила на землю, й веселила людські очі…

Він почував, що її голос злився з його голосом, що в її душі задзвеніла та сама нотка, яка дзвеніла й у його поетично направленій душі.

Він почував, що її голос злився з його голосом, що в її душі задзвеніла та сама нотка, яка дзвеніла й у його поетично направленій душі.

Без загонистих людей, без ідеалістів не було б руху в житті історичнім. Стояло б болото й застоялось би, і в йому розплодились би жаби, та пуголовки, та усякі гади, а чаплі та бусли дибали б собі спокійненько та хапали б їх для своєї поживи. Історія й людське життя часом вимагають людських жертв.