Депеш Мод
Сергій Жадан
| Автор | Сергій Жадан |
|---|---|
| Видавництво | Meridian Czernowitz |
| Перекладачі | |
| Категорії: | Українська література, Сучасна проза, Історична проза, Соціологія, Пригоди, Саморозвиток, Класика, Біографії, Проза, Літературна проза, Суспільство і політика |
| ISBN | 9786178024406 |
| Рік видання | 2023 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 328 |
| Вікова категорія | 16+ |
-
Депеш Мод
9789660357808
2014
-
Депеш Мод. Сергій Жадан. Сергій Жадан
9789660340350
2014
-
Депеш мод
9789661499842
2022
«Депеш Мод» — це багатогранний та складний роман Сергія Жадана, який пропонує читачеві занурення у складні часи перехідної епохи. Дія твору розгортається у червні 1993 року, створюючи атмосферу жорсткого та водночас живого міжчасся дев’яностих. Сюжет починається з драматичної зав'язки: троє друзів намагаються відшукати четвертого, який зник безвісти, щоб повідомити йому про трагічну звістку — самогубство вітчима. Головний герой, Саша Карбюратор, має встигнути на похорон, що стає початком шляху через складні життєві випробування.
Цей твір важко втиснути в рамки одного жанру. Для когось це буде пронизливий ліричний текст, для інших — гострий стьоб або навіть релігійний роман чи маніфест нонконформіста. На перший погляд історія може здатися лише галюцинацією студента, але насправді вона є глибоким і строкатим портретом цілого покоління. Це історія про входження у доросле життя, про пошук себе в умовах соціальної нестабільності та про те, як важливо залишатися людиною у часи великих змін.
Жадан майстерно передає дух епохи, де старе руйнується, а нове ще не має чітких контурів. «Депеш Мод» — це жорстка, «непричесана», але водночас надзвичайно щира проза про покоління, яке опинилося в епіцентрі історичного зсуву. Книга стане цікавою тим, хто цінує сучасну українську літературу, складні психологічні сюжети та соціально-політичний підтекст у художніх творах.
Відгуки
ВхідMarmosik
7 місяців тому
Так склалося, що цю книжку я читала після Патті Сміт — «Просто діти». Там епоха 60–70-х, тут — 90-ті.
90-ті моїх рідних.
Жадан на чотири роки старший за мене. Тому багато з того, що він описує, я бачила, але не була безпосередньою учасницею. Коли йому було 19, мені майже 15. Плюс я була «правильною» дівчинкою — хоча яка там правильна. Просто друзі в мене були нормальні. І батьки хороші. Я не була з батьками в контрах. Я точно знала, що не буду пробувати наркотики, бо дуже боялася залежності. Випити могла, але якось пронесло.
Depeche Mode тоді не слухала. Мені більше згадуються La Bouche, Dr. Alban, Queen і, звісно, «Кіно» та ДДТ.
Коли почала зустрічатися з майбутнім чоловіком, познайомилася з Roxette (я колись мріяла подарувати чоловікові квиток на їхній концерт, але, на жаль, ще одна мрія так і залишиться мрією. Марі вже немає).
Про що ця книжка? Це замальовка з життя дев’ятнадцятирічних оболтусів, які не знають, у який бік рухатися. Союзу більше немає, Україну розкрадають і дерибанять ті, хто сьогодні називає себе політичною елітою та олігархами. Перестрілки, рекет, спалені кіоски. Бриті хлопці в чорних джипах і малинових піджаках. Заводи сиплються, «Червоний екскаватор» робить візки та бетономішалки. Пізніше, на початку 2000-х, вони остаточно впадуть, і багато цехів перетворяться на супермаркети. А тоді, у 93-му, ще котилися по інерції, і директори продавали майно, нищили підприємства.
Куди було подітися молоді? Та нікуди. І так само, як у 60-х і 70-х, вони пили й курили травку. Намагалися вигадати, де заробити бабла і в кого зависнути на хаті.
Нас називали втраченим поколінням. Але ж комусь вдалося навіть досягти вершин. Президент України теж із того покоління, як і багато керівників підприємств і фірм.
Ось ми й виросли. Покоління Depeche Mode тепер рулить.