Мене звуть Календар

Бо життя - це довга вервечка днів. І немає іншого слова. Ні в кого. Щоденно є тільки одне слово. І якщо це слово нас кличе, нам треба його почути. Почути й іти назустріч. Треба йти. Бо це слово є.

...думаю, що є зовнішня правда, а є внутрішня правда. І внутрішня правда є завжди, а зовнішня правда іноді лишається в минулому.

Насправді ми не готові до див. Людина не готова до див. Якби вони ставалися, це був би прямий шлях до психіатричної лікарні. У кращому разі. Неочікувані, незаслужені дива - це шлях назустріч ворожості, насиллю і брехні. А до такого ми, однак, готові завжди. Тому в цей час очікування Різдва, прошу: "Боже, збережи нас від див".

Я знав, що зі мною щось негаразд. У тому, де я живу, і в усьому, що стається навколо мене, є сенс тільки на ту коротку мить, коли я можу про це подумати. Усе інше - це просто пам'ять.

З померлою людиною більше проблем, ніж із живою. Бо вона нічого не робить. І їй усіляко треба допомагати. Треба її кудись покласти і думати, який вона матиме вигляд, коли інші прийдуть на похорон. Що вони їстимуть. Як звучатиме те, що про неї скажуть. За все треба заплатити. Тільки самому небіжчику вже ні про що не треба ні думати, ні платити. Спокійно лежить собі бездиханний, поки інші плачуть.

У літніх людей пропадає слух, зір, їм важко йти вулицею і від них неприємно пахне. Однак раніше вони бігали, і чули одне одного, і бачили, і кохали. А тепер нічого із цього не лишилося. Усі старі люди наближаються до смерті. І що ближче вони до смерті, то гірше поводяться.

...я не знаю, чи розумієте ви, що для мене значать у цьому світі деякі слова. Що для мене означає знати їх, вірити їм і не поступатися. Тому я тут. Я наче воїн, який перестав користуватися зброєю, склав її, аби більше ніколи не брати до рук. Я хочу залишитися в цих окопах до кінця. Бо там - у полі - йде війна. Я її бачу. Я її чую. Люди ранять одне одного й отримують поранення. Падають, помирають і підводяться знов. Раниш чи отримуєш поранення. Вбиваєш чи падаєш убитим. Війна підходить маленьким людям. Бо в них важче поцілити.

Треба ходити гуляти, робити, думати й писати реальні речі. Дати - справжні, імена людей - правдиві. У цьому я можу бути впевнений. Усе інше - під знаком питання.