Вхід Реєстрація

cover

Майстер корабля

Юрий Яновский

2020 · 180 pp. · Українська
Середня: 4.50
Увійдіть, щоб додати книгу до своїх колекцій або оцінити
Автор Юрий Яновский
Видавництво Центр навчальної літератури
Перекладачі
Категорії: Українська література, Класика, Проза, Підручники, Навчальна і довідкова
ISBN 9786176735878
Рік видання 2020
Мова Українська
Кількість сторінок 180
Вікова категорія 14+
0 Користувачів прочитали
0 Користувачів планують прочитати
6 Оцінок
0 Відгуків написано

«Майстер корабля» — це знаковий твір видатного українського письменника Юрія Яновського, який став частиною золотого фонду нашої літератури. Ця книга є важливою для розуміння інтелектуального та художнього розвитку української прози XX століття. Твір входить до серії «Класика української літератури» та часто рекомендується для позакласного читання учням середніх навчальних закладів, оскільки він збагачує мовну культуру та розвиває глибоке мислення.

Сюжет і філософське наповнення роману закликають читача до роздумів про творчі пошуки, відповідальність митця та складність життєвого шляху. Це історія про пошук істини, майстерність та внутрішню силу людини, яка прагне створити щось справжнє. Твір поєднує в собі глибокий психологізм та витончену літературну форму, що робить його актуальним для читачів будь-якого віку — від школярів до дорослих поціновувачів класики.

Видання від видавництва «Центр навчальної літератури» дозволяє з легкістю зануритися у світ класичної прози. Завдяки лаконічному формату та зручній структурі, книга ідеально підходить для вивчення в межах шкільної програми або для самостійного читання. Це не просто художня історія, а важливий культурний досвід, який допомагає зрозуміти епоху та закладає фундамент для подальшого вивчення української літератури.

Читання цієї книги — це можливість познайомитися з творчістю митця, чиє слово залишається актуальним десятиліттями. «Майстер корабля» спонукає до самовдосконалення та надихає на пошук власного шляху в житті, роблячи кожен прочитаний рядок цінним уроком мудрості.

","seo_title":"Майстер корабля — Юрій Яновський | Класика української літератури","seo_description":"Ознайомтеся з описом книги «Майстер корабля» Юрія Яновського. Класика української прози для школярів та дорослих читачів.","seo_keywords":"Майстер корабля, Юрій Яновський, українська класика, класична проза, література для школярів, читання поза класом"}

Цитати

Вхід

  • Бути мудрішим за себе - от завдання! Невже тільки з болю народжується велич подій?

     

  • Людині не властиво стояти. Не властиво відчувати розпач. Ганебно - плекати страх.

     

  • Чи знаєте ви, що рука, яка вас тримає, передає через вас вогонь життя? Вона вмре, ця невгамовна рука, а витвори її житимуть. Вона поспішає, виконує волю людини, що, підіймаючися з небуття, ледве встигає дати життя дітям і виконати долю творчого труда. Я люблю її - вічну людську руку, незвичайний символ, і розумію велич тої хвилини, коли друг дає руку другові: цим він передає самого себе, своє серце і розум, дихання дітей. Дві людські руки вкупі - це кільце, за яке, ухопившись, можна зрушити землю.

     

  • …ми сміялися, як інтелігенти, боячись безконтрольного прояву такого надзвичайного стану, як радість.

     

  • Тому я й люблю море, що на ньому кожна дорога нова і кожне місце — дорога. Старість дає право це резюмувати. Треба не губити напрямку, бачити попереду верхівʼя гори й іти крізь хащі.

     

  • Страшно слухати, коли заведе нині хто мову про фабулу як нитку, про героїв, що не міняють характеру, і про автора, що боїться пересягнути через безодні людських умовностей.

     

  • Весела робота - це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінець у стіні, - як радісно тоді жити і як жваво підносяться людські будівлі!

     

  • Розмова наша мало має змісту, але хіба не досить того, що ми чуємо одне одного, бачимо і сміємося, як малі, не знати з чого?

     

  • Дружочок, ніколи не люби перший нікого. Коли тебе покохають - тоді, будь ласка, закохуйся, одружуйся. Але ніколи не бажай нікого так, щоб прокидатися тільки з цією думкою і засипати з нею.

     

  • Я взагалі люблю людей, з якими можна розмовляти, не кажучи всіх слів.

     

  • …людина - натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає.

     

  • Перед морем завжди себе почуваєш ніби винуватим за те, що мало живеш. За те, що малий такий. За гнів і хвилювання.

     

  • … я сиджу, і передчуваю щось надзвичайне, що має зі мною трапитись. От буває так іноді, коли серце повне ущерть і чекає лиш уст, що надпили б трохи його радості. Знаєш, що в твоєму житті має статись якась зміна, близько біля тебе пройшла жінка і десь ходить, ти дихаєш її повітрям. Чутливе чекання висить у повітрі, як димок або серпанок.

     

  • Треба засвоїти раз назавжди, що, стоячи на місці, людина рухається назад. Завше відчувати на щоках вітер шляхів. Бачити попереду просторінь. Не думати, потрапивши в пісок, що за піском немає трави. В чагарникові знати, що шлях не перетято і попереду лисніє бита путь.

     

  • Привчати людей без бою досягати всього - це штовхати їх на смерть…

     

Відгуки

Вхід

Ще немає відгуків. Ваш відгук може бути першим.

Схожі книги