Зів'ялі квіти викидають
Ірен Роздобудько
| Автор | Ірен Роздобудько |
|---|---|
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Перекладачі | |
| Категорії: | Українська література, Сучасна проза, Класика, Young Adult, Проза, Young Adult проза |
| ISBN | 9789664483497 |
| Рік видання | 2025 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 264 |
| Вікова категорія | 16+ |
-
Зів'ялі квіти викидають
9789668659935
2017
-
Зів'ялі квіти викидають
9786176880066
2014
-
«Зів'ялі квіти викидають
9789662961775
2011
Ця історія розгортається в притулку для самотніх акторів, де панує тиша, просякнута запахом ліків, медитацій і спогадів. Це місце стало домівкою для двох колишніх зірок радянського кіно. Їхні спогади переплітаються, наче сухі стебла зів’ялої трави, жінки, які колись змагалися за увагу одного чоловіка, тепер сидять поряд, підтримуючи одна одну на тлі минулих конфліктів.
Серед них опиняється молода доглядальниця, яка також пізнає біль втрат, ховаючи власні сльози під покровом турботи про інших. Прислухаючись до історій старших актрис, вона доторкається до істини: життя в повноті — це не про ідеальність, а про сміливість жити, навіть незважаючи на його недосконалості. І саме тут проявляються найглибші почуття, сни та спогади, які змушують задуматися про важливі речі.
Відгуки
ВхідМіла
3 місяці тому
Зів'ялі квіти викидають, прочитані книги забувають, притихлі почуття розпалюють, а спогади пестять і лілеють, навіть якщо вони не дуже хороші.
Коротка, зовсім коротка повість. Можливо тому так вразила?
Дві жінки, в минулому відомі актриси, до того ж і закляті вороги, коротають віку в притулку для самотніх акторів, навіть не здогадуючись, що мешкають зовсім поряд.
Все життя вони були суперницями: за ролі, за глядачів, за чоловіка, яких кохали, навіть за саме життя. Адже одна купалася в багатстві та розкоші, а інша пройшла всі круги аду.
Та доля вміє підкладати сюрпризи. А може виправляти помилки?
Адже недаремно вона в останні роки життя вони зустрілися. Недаремно Стефка провалила іспити до театрального і пішла працювати доглядальницею в притулок. Це була ії місія - помирити дві протилежності: осінь і зиму, день і ніч,- Леду і Едіт.
Молода і безпечна Стефка зробила те, що не міг зробити час.
В житті ніщо не відбувається просто так.
І не просто так ця книга чекала своєї черги.
Я читала ії в свої новорічні канікули, коли за вікном пролітали сніжинки, коли сяяла вогнями ялинка і в повітрі витав дух магії і свята.
А герої книги теж святкували свій Новий рік. Вибачали і вибачалися, починали життя з чистого листа і просто жили далі.
Красива історія,чудово написана книга. Моя "довгобудова" стала для мене приємною несподіванкою і відкриттям нового автора.
