cover

Я

Микола Хвильовий

2022 · 384 pp. · Українська
0 Користувачів прочитали
0 Користувачів планують прочитати
0 Оцінок
0 Відгуків написано

Твори Миколи Хвильового містять унікальні погляди на людську природу, що з’явилися в період складних соціальних змін. Один з основоположників нової української прози, Хвильовий глибоко проникає у психологію своїх персонажів, малюючи картину світу, в якій боротьба між добром і злом стає істиною, знайомою кожному. У новелі «Я (Романтика)» читач стає свідком внутрішньої боротьби героя, який стикається з жорстокими реаліями життя, де людина покликана боротися за своє місце в цьому світі.

Персонажі цих оповідань не лише ілюструють тугу за втраченими ідеалами революції, але також демонструють, як сильно впливають на нашу душу зовнішні обставини. Оповідь про «чекіста, але й людину» звучить трагічно, адже руйнація внутрішнього світу часто штовхає до крайнощів. А повість «Санаторійна зона» відкриває запитання про сенс життя і самоусвідомлення у світі, де колишні «герої» стають «зайвими людьми».

Цитати

Вхід
  • …це була дійсність: справжня життьова дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть.

     
  • Тут, у глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі.

     
  • …в такім стані фанатики йшли на священну війну.

     
  • …Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!!!

     
  • …юні фанатики комуни.

     
  • Ага, ви теософи! Шукаєте правди!.. Нової? Так! Так!.. Хто ж це?.. Христос?.. Ні?.. Інший спаситель світу?.. Так! Вас не задовольняє ні Конфуцій, ні Лаотсе, ні Будда, ні Магомет, ні сам чорт!.. Ага, розумію: треба заповнити порожнє місце…

     
  • …розкололось моє власне «я».

     
  • Город мертвий і йде в дику середньовічну даль.

     
  • Я йшов у нікуди. Без мислі, з тупою пустотою, з важкою вагою на своїх погорблених плечах.

     
  • І знову я пізнаю себе нікчемною людиною й пізнаю: десь під серцем нудить. І не ридати, а плакати дрібненькими сльозами хотілося мені - так, як у дитинстві, на теплих грудях.

     
  • …темної ночі в мойому надзвичайному кабінеті збираються мої товариші. Це новий синедріон, це чорний трибунал комуни.

     
  • …проноситься переді мною темна історія цивілізації, і бредуть народи, і віки, і сам час…

     
  • Ах, як я втомився, мамо!

     

Відгуки

Вхід

Ще немає відгуків. Ваш відгук може бути першим.

Схожі книги