Шенгенська історія
Андрій Курков
| Автор | Андрій Курков |
|---|---|
| Видавництво | Фоліо |
| Перекладач | Євген Тарнавський |
| Категорії: | Українська література, Сучасна проза, Історична проза, Класика, Проза |
| ISBN | 9789660379428 |
| Рік видання | 2017 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 720 |
Події роману розгортаються вночі 21 грудня 2007 року, коли Литва офіційно приєдналася до Шенгенського простору. Це момент історичного перелому, що змінює життя багатьох людей. На хуторі Пієнагаліс три молоді пари, які познайомилися на рок-фестивалі, святкують цю особливу «Шенгенську ніч». Вони сповнені надій та мрій про майбутнє: Інґрида з Клаудіусом планують переїзд до Лондона, Андрюс та Барбора мріють про Париж, а Рената з Вітасом чекають на зустріч з Італією. Молоді, самовпевнені та відкриті світу, вони щиро вірять у європейські цінності та впевнені, що відкриті кордони принесуть їм лише нові можливості.
Проте, поки молодь обговорює плани, далеко від святкового настрою, біля литовсько-польського кордону, відбувається інша історія. Старий чоловік із дерев’яною ногою, який знає Європу краще за будь-кого, чекає на момент, коли прикордонники піднімуть шлагбаум. Він стає першим, хто перетинає кордон без пред’явлення паспорта, адже в його дерев’яній нозі заховано шість документів на одне ім'я — Кукутіс. Цей персонаж стає символом переходу між старим і новим світом.
«Шенгенська історія» Андрія Куркова — це глибоке дослідження сучасної Литви та процесу інтеграції в загальноєвропейський простір. Це роман про внутрішню міграцію, пошук свого місця в новому світі та те, як змінюється національна ідентичність, коли зникають кордони. Автор майстерно переплітає долі молодих людей, чиї життя розходяться в різні боки Європи, з історією цілої нації, що намагається знайти баланс між своїми корінням та глобальним майбутнім.
eyes lack of context, it is a profound look at the human condition within the shifting borders of Europe. eyes lack of context, it is a profound look at the human condition within the shifting borders of Europe.Відгуки
ВхідMarmosik
8 місяців тому
Ні це не весела історія. Життєва, по більшості так. З легким маревом містики. Але саме стільки щоб не зашкодити сюжету. Історія трьох пар, які зібралися одного разу на литовському хуторі у ніч відкриття кордонів, коли Литва увійшла до шенгенської зони. І литовці вирішили спробувати на смак який же він світ за межами їхньої країни, не так давно вигулькнувшої з-за залізної завіси срср. Одна пара обрала Париж. Романтичний грайливий веселий Париж. Але він виявився арабським, китайським, камерунським з присмаком російської книгарні, чорного трюфеля і відголосків Першої світовой війни. Мені уважко уявити скіьки років знадобиться щоб перестали гинути люди в тій місцевості де прям зараз точаться жорстокі бої і де розкидано стільки мін, що вистачить знищити півсвіту. Сто років, а земля все продовжую й продовжує виштовхувати той мотлох що німецькі й французькі солдати розкидала тут у першу світову війну. Клоун що хотів смішити дітей, а його син росте один, і не знає свого коріння. (Відступ - цікавий момент з голим пляжем у Литві, хитро й оригінально).
Друга пара обрала туманний Альбіон. Перші півроку вони не спілкувались з жодним англійцем, ось так. Індуси, пакистанці, китайці. поляку, румуни, угорці, росіяни, чехи і т.д. І жодного англійця. Наївна Інгрид, змінивши ім'я можна приміряти чужу шкуру, але стати іншою людино. не дуже впевнена. Ім'я це лише вивіска, головне це нутро, а не змінивши його нічного не вийде. кохання там не було, як не було й поваги одне до одного. У нього як на мене вийшло змінитись наперекор усьому що ставало на його шляху. Може тому що його мрії формувалися по ходу сюжету, а не в момент відправлення із країни.
Третя пара. Спочатку вони обрали одну країну, але різні міста. А потім взагалі зостались на хуторі, бо дідо, бо кров. Бо.... мабуть це і є та інтуїція яка притаманна деяким людям і яка веде їх шляхом з найменшими втратами. Яка не вберегла її матір від помилок на чужині. І можливо саме духи предків дали сили пройти їхній шлях. Ця частина була й мила, й сумна, весела й фантастична. З щасливим фіналом майже для всіх. Навіть для червоного собаки й червоного кота. Гугласа та Спамса.
І був ще Кукутіс. Втратив ногу у першій світовій війні. Перетворився на містичного охоронця потрапивших на чужині у скруту, але він завше запізнюється. Може тому що не можу вибрати кому найбільше потрібна його допомога. А можливо він повинен стати підтримкою тим хто залишився, всмоктати частину їхнього горя.
Щоб потім передати цей смуто и горе литовській землі і підживитися від тих що ніколи не вмирають.
