| Автор | Девід Марксон |
|---|---|
| Видавництво | Темпора |
| Перекладач | Максим Нестелєєв |
| Категорії: | Зарубіжна література, Сучасна проза, Фантастика, Проза |
| ISBN | 9786175697085 |
| Рік видання | 2025 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 264 |
Одного ранку головна героїня прокидається у світі, де вона — остання людина на Землі. Проте цей постапокаліптичний сюжет має свій підвох: чи справді вона самотня, чи це лише ілюзія її свідомості? Автор створює образ «ненадійної оповідачки», з якою читачеві доведеться розбиратися крок за кроком, перевіряючи кожне слово та кожен факт.
Для художниці, яка опинилася в такому положенні, світ без людей стає новим реальним простором. Проте ще страшнішим для неї є загроза зникнення мистецтва — того, що робить людське існування сенсовним. Цей роман — це не просто історія про виживання, а глибоке роздумування про цінність творчості та пам'яті в умовах повного краху цивілізації. Девід Марксон пропонує читачеві неординарну, жіночу версію Апокаліпсису, де трагедія переплітається з прагненням зафіксувати красу через полотно.
Цікаво, що історія цього твору сама по собі нагадує сюжет роману. Колись від друку «Полюбовниці Вітґенштайна» відмовилися аж 54 видавництва, що могло стати фатальним для книги. Проте саме ця відмова лише зміцнила її статус, перетворивши роман на справжній культовий твір серед любителів інтелектуальної прози. Це історія про художницю, яка пережила страшну трагедію і тепер намагається змалювати її для тих, хто (можливо) колись це прочитає.
Книга занурює у світ постмодернізму, де межа між реальністю та вигадкою стає майже невидимою. Це інтелектуальна подорож, що змушує замислитися про природу людської душі та вічність мистецтва.
eyes