Вхід Реєстрація

cover

Месопотамія. Сергій Жадан

Сергій Жадан

2022 · 456 pp. · Українська
Середня: 5.00
Увійдіть, щоб додати книгу до своїх колекцій або оцінити
Автор Сергій Жадан
Видавництво Книги - XXI
Перекладачі
Категорії: Поезія, Українська література, Магічний реалізм, Сучасна проза, Соціологія, Проза, Літературна проза, Короткі форми, Збірники та антології, Поезія і драма, Суспільство і політика
ISBN 9786178024307
Рік видання 2022
Мова Українська
Кількість сторінок 456
Вікова категорія 16+
1 Користувачів прочитали
0 Користувачів планують прочитати
4 Оцінок
2 Відгуків написано

«Месопотамія» — це глибока та багатогранна робота Сергія Жадана, яка поєднує в собі дев'ять прозових історій та тридцять віршів-уточнень. Всі тексти книги об'єднані спільним середовищем, де герої плавно переходять з однієї розповіді в іншу, а потім — у поетичні рядки. Це цілісний літературний світ, де філософські роздуми переплітаються з фантастичними образами, вишуканими метафорами та специфічним гумором, що є візитівкою автора.

Сюжетні лінії розгортаються навколо історій Вавилона, пропонуючи читачеві занурення у питання любові, смерті та пошуку сенсу. Життя міста, що існує між часом і простором, стає декорацією для біографій персонажів, які відчайдушно борються за своє право бути почутими та збагнутими. Хроніка вуличних сутичок переплітається з щоденними пристрастями, створюючи динамічне полотно людських доль.

Твір досліджує широкий спектр емоцій: від ніжності до жорстокості, від освідчень до зрад, від втечі до неминучого повернення. Це книга про пошук ідентичності та боротьбу за власне «я» у світі, що постійно змінюється. Завдяки поєднанню прози та поезії, «Месопотамія» стає не просто збіркою текстів, а складним психологічним та соціальним дослідженням людської природи. Книга підійде тим, хто цінує сучасну українську літературу, магічний реалізм та складні інтелектуальні сюжети.

Ця книга — це подорож крізь епохи та почуття, де кожен текст є частиною великого пазла, що складається у єдину картину людського буття.

eyes.","seo_title":"Месопотамія — Сергій Жадан | Сучасна українська проза та поезія","seo_description":"Читайте про книгу «Месопотамія» Сергія Жадана. Поєднання прозових історій та віршів у жанрі магічного реалізму. Огляд сюжету та тематики твору.","seo_keywords":"Месопотамія, Сергій Жадан, українська література, сучасна проза, магічний реалізм, поезія, книги українських авторів"} own.

Цитати

Вхід

Ще немає цитат. Ваша цитата може стати першою.

Відгуки

Вхід
Marmosik

Marmosik

8 місяців тому

"Ми робимо все, що від нас залежить. А що залежить від нас далеко не все, то й покладатись потрібно не лише на нас. Більшість життєвих негараздів та душевних сумнівів походять від нашого небажання щоденно поділяти наші вчинки на добрі й погані. Ми маємо нашу любов, проте не завжди нею користаємось. Ми маємо страх і покладаємось на нього більше, ніж потрібно. Життя має лише два шляхи – один веде до раю, інший – до пекла. Щоправда, в багатьох місцях вони перетинаються"
Спочатку гадала, що кожна розповідь окрема. Але вони чимось пов’язані і не тіль спільними героями, та місцем їх проживання. Вона пов’язані єдиною епохою, единим світосприйняттям, від якого не можна втекти навіть на інший край світу.
Оповідання сподобались и не сподобались одночасно. Написано гарно, читається легко. Але це прошарок людей, яких я не дуже люблю. Тому і їх сприйняття таке. Але вірші, вірші. Вони чіпляють за душу, не своєю пафосністю, красивими і рідкісними словами. Ні в якому разі, вони чіпляють як раз тому що написані як раз для тих людей про яких писав автор.
Після першого оповідання про Марата в меня з’явились ось такі думки.
Пропомерлих тільки гарне, або мовчати. А якщозмоги мовчати не має? І як не прикро, але гарного теж не вдається згадати. Тоді можна переінакшити те що було, тим паче як нема нікого хто міг би підтвердити чи заперечити ті події. Те, що було чорним можна розвести різнокольоровими барвами й тоді про померлих тільки гарне або мовчати....
І такі доречні і влучні у автора порівняння.
.".. Що нас відштовхує від цих жінок (проституток)? Суспільна зневага? Праівників прокуратури суспільство зневажає куди більше."
"... Поруч із бомжами - майстерні художників, дивись не переплутай."
Ця книжка про життя простих людей, ті які працюють або роблять вигляд що працюють, кохають або тільки гадають що кохають. Ревнують не ревнуючі, намагаються втекти з того району але рідко кому це вдається. І тому свадьбу гуляють біля мийки й кафе називають не за назвою, а згадують тих хто його тримає.
"Пам’ять здатна примиряти в нашій уяві речі, на перший погляд несумісні й протилежні за своїм логічним наповненням. Іноді я думаю: з яких печальних епізодів складається наша свідомість, з яких невтішних випадків! Мабуть, саме всеохопність пам*яті й невідворотність спогадів і змусили людство вигадати спорт, мистецтво та анестезію."
Якщо комусь важко осилити усю книжку дуже раджу прочитати хоча б вірші.
Я до цієї збірки ще повернуся. Потрібен трохи інший настрій, або як раз коли знаю кінець то буде легше сприйняти початок.

Marmosik

Marmosik

8 місяців тому

"Ми робимо все, що від нас залежить. А що залежить від нас далеко не все, то й покладатись потрібно не лише на нас. Більшість життєвих негараздів та душевних сумнівів походять від нашого небажання щоденно поділяти наші вчинки на добрі й погані. Ми маємо нашу любов, проте не завжди нею користаємось. Ми маємо страх і покладаємось на нього більше, ніж потрібно. Життя має лише два шляхи – один веде до раю, інший – до пекла. Щоправда, в багатьох місцях вони перетинаються"
Спочатку гадала, що кожна розповідь окрема. Але вони чимось пов’язані і не тіль спільними героями, та місцем їх проживання. Вона пов’язані єдиною епохою, единим світосприйняттям, від якого не можна втекти навіть на інший край світу.
Оповідання сподобались и не сподобались одночасно. Написано гарно, читається легко. Але це прошарок людей, яких я не дуже люблю. Тому і їх сприйняття таке. Але вірші, вірші. Вони чіпляють за душу, не своєю пафосністю, красивими і рідкісними словами. Ні в якому разі, вони чіпляють як раз тому що написані як раз для тих людей про яких писав автор.
Після першого оповідання про Марата в меня з’явились ось такі думки.
Пропомерлих тільки гарне, або мовчати. А якщозмоги мовчати не має? І як не прикро, але гарного теж не вдається згадати. Тоді можна переінакшити те що було, тим паче як нема нікого хто міг би підтвердити чи заперечити ті події. Те, що було чорним можна розвести різнокольоровими барвами й тоді про померлих тільки гарне або мовчати....
І такі доречні і влучні у автора порівняння.
"... Що нас відштовхує від цих жінок (проституток)? Суспільна зневага? Праівників прокуратури суспільство зневажає куди більше."
"... Поруч із бомжами - майстерні художників, дивись не переплутай."
Ця книжка про життя простих людей, ті які працюють або роблять вигляд що працюють, кохають або тільки гадають що кохають. Ревнують не ревнуючі, намагаються втекти з того району але рідко кому це вдається. І тому свадьбу гуляють біля мийки й кафе називають не за назвою, а згадують тих хто його тримає.
"Пам’ять здатна примиряти в нашій уяві речі, на перший погляд несумісні й протилежні за своїм логічним наповненням. Іноді я думаю: з яких печальних епізодів складається наша свідомість, з яких невтішних випадків! Мабуть, саме всеохопність пам*яті й невідворотність спогадів і змусили людство вигадати спорт, мистецтво та анестезію."
Якщо комусь важко осилити усю книжку дуже раджу прочитати хоча б вірші.
Я до цієї збірки ще повернуся. Потрібен трохи інший настрій, або як раз коли знаю кінець то буде легше сприйняти початок.

Схожі книги