Львівська пані
Сангал Юрко
| Автор | Сангал Юрко |
|---|---|
| Видавництво | Література та мистецтво |
| Перекладачі | |
| Категорії: | Українська література, Зарубіжна література, Сучасна проза, Young Adult, Проза, Young Adult проза |
| ISBN | 9786177429493 |
| Рік видання | 2024 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 112 |
«Львівська пані» — це унікальний за своєю формою роман-монолог, написаний Юрком Сангалом. Твори такого жанру зустрічаються в художній прозі досить рідко, адже вони вимагають від автора надзвичайного рівня емпатії та здатності повністю зануритися у внутрішній світ персонажа. Автор має не просто описати події, а стати голосом свого героя, перейняти його думки, емоції та особливий спосіб сприйняття реальності.
Сюжетна лінія розгортається навколо життя галичанки-львівянки, охоплюючи тривалий період часу: від передвоєнного життя до нашого сьогодення. Через призму її досвіду читач спостерігає за змінами епох, що постають у всій повноті — від трагічних історичних поворотів до повсякденних побутових дрібниць. Життя героїні постає перед нами у всій різноманітності: воно буває химерним, трагічним, комічним та неймовірно правдивим.
Ця книга — це енергійне, насичене життя, зафіксоване у словах. Вона пропонує читачеві не просто споглядання з боку, а глибоке занурення у психологію особистості, яка намагається знайти своє місце в історії. Завдяки формі монологу створюється ефект присутності, ніби ми слухаємо розповідь безпосередньо з «народних вуст».
Роман підійде широкому колу читачів, які цінують сучасну українську прозу, психологічну глибину та цікаві літературні експерименти. Це історія про людину, місто та незламність духу, що переплітаються в єдине ціле.
Відгуки
ВхідMarmosik
8 місяців тому
Ну що тут сказати. Роздуми одної вельми не молодої жінки про своє життя. Десь років з двадцять назад, коли працювала в одному об'єднанні, співробітниця під шістдесят казала про те що вона внутрішньо зовсім не відчуває себе на свій вік, а от зовнішність каже про інше. І тут так само в думках пані ладна й бігати, й творити, й навіть загравати з молодим хлопом. Але ж .... люстерко говорить про інше. ЇЇ чоловіки, між якими вона так до кінця й не обрала. Знаєте я не засуджує що не дочекалась Дмитра. Нам важко уявити себе жінкою в роки війни, тих війн. Ромчик - синок. Ну що тут скажеш, віддала йому усю себе, й хотіла того ж до себе. Права чи не права важко сказати, але жодна дружина Ромчик її би не вгодила. В чомусь я бачила в ній свою бабусю, в чомусь сусідку. Таких панянок дуже багато серед нас. Ця книга підкупляє своєю звичайністю. Вона про нас з вами. І хоч я точно знаю що не буду цією панночкою. Бо по-перше в мене єдине кохання, між ніким я не обирала. По-друге у мене донька. А по-третє, хоча ні..... тут я не зарікаюсь, а то доля занесе доживати у Львові. Місті просякнутому історією та кавою.
А от що до онука. Тут усе зрозуміло. Ви знаєте ми з сестрою не раз обговорювали те що у нас догляд за людьми похилого віку покладено виключно на рідних. Ми часто засуджуємо іноземців за їхні притулки для старих. Але правда десь по середині. Можливо потрібно щоб декілька тижнів старі були з сім'єю, а декілька з такими як самі. Бо їм спілкування дуже не вистачає, а нам не вистачає часу й терпіння.
