Це війна. Українські письменники і письменниці про те, як пережити катастрофу
Володимир Рафєєнко, Станіслав Асєєв, Костянтин Москалець, Андрій Любка, Богдана Матіяш, Вано Крюґер, Ія Ківа, Світлана Ославська, Олена Стяжкіна, Ганна Ільченко, Віталій Портніков, Оксана Форостіна
| Автори | Володимир Рафєєнко, Станіслав Асєєв, Костянтин Москалець, Андрій Любка, Богдана Матіяш, Вано Крюґер, Ія Ківа, Світлана Ославська, Олена Стяжкіна, Ганна Ільченко, Віталій Портніков, Оксана Форостіна |
|---|---|
| Видавництво | Критика |
| Перекладачі | |
| Категорії: | Українська література, Історія, Військова історія, Історична проза, Мемуари, Воєнна проза, Журналістика, Класика, Біографії, Проза, Підручники, Літературна проза, Збірники та антології, Українська історія, Суспільство і політика, Навчальна і довідкова |
| ISBN | 9789662789393 |
| Рік видання | 2024 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 208 |
У книжці «Це війна. Українські письменники і письменниці про те, як пережити катастрофу» дванадцятеро авторок і авторів, цивільних і військових, міркують про те, чим є ця війна, і шукають способи існування в реальності катастрофи. Кожен із них ділиться власними переживаннями та свідченнями, зачіпаючи болючі теми люті, страху та безумства, які супроводжують наше повсякденне життя. Серед авторів цієї збірки ви знайдете Станіслава Асєєва, Максима Гона, Ію Ківу, Вано Крюгера, Андрія Любку, Богдану Матіяш, Костянтина Москальця, Світлану Ославську, Віталія Портникова, Володимира Рафєєнка, Олену Стяжкіну і Оксану Форостину. Они відтворюють голоси не тільки сучасників, а й загиблих, нагадуючи нам, які важливі уроки можна винести з цього болісного досвіду.
У книги є і візуальний складник: фотографії Анни Ільченко з деокупованих територій, які, як ніхто інший, здається, говорять мовою тиші і трагедії, підкреслюючи почуття безвиході, але й надії на краще. Книга відкриває нові горизонти для розуміння війни, вартості людського життя, сили resiliency та спільної боротьби за світле майбутнє. Вона здатна змусити задуматися про значення кожного дня, кожної миті, коли ми ще тут, з живими спогадами, хоч і сповнені болю та втрат.