Becoming. Становлення

Marmosik

2 тижні тому

0

Я дуже упереджено ставлюся до бестселерів. Мені часто здається, що вони надто розрекламовані і просто модні. Чому я вирішила, що цю книгу обов’язково треба прочитати, сама не знаю. І не просто додала її до «хотелок», а навіть закачала на смартфон. І коли вона потрапила мені на очі у відкритій книзі, я зрозуміла, що зірки склалися, і книгу потрібно читати саме зараз.

І так, вона потрапила до мене в потрібний момент. Книга про сильну жінку, яка зробила себе сама. Своє життя я починала ще в Радянському Союзі, коли здебільшого школи та все інше були майже однаковими для всього народу. Але закінчувала школу вже через чотири роки після розпаду СРСР, і різниця між людьми росла семимильними кроками.

Це до того, що мені з самого дитинства не доводилося доводити, що я найкраща і заслуговую більшого. Ми мали доволі щасливе дитинство. І далі по життю я не страждала синдромом відмінниці. Не можна сказати, що була гіршою за всіх. Мені було достатньо зайняти нішу трохи кращу за середнячок.

Тому я захоплююся досягненнями Мішель. Мені сподобалося, як вона описує свою родину та дитинство.

Місцями мені важко прийняти взаємини білих і чорних. З одного боку — вікове приниження чорних, але з іншого — вони теж не завжди поводяться краще. Гетто — це їхній вибір. Як серед білих є ті, хто опустився за межу суспільства, так і серед чорних є ті, хто досяг багато чого. І думаю, що і ірландцям, і італійцям, і японцям, і китайцям теж доводиться докладати чимало зусиль, щоб не поступатися сім’ям, які приїхали на американський континент до XX століття. Так, швидше за все, як і у нас, існує зневажливе ставлення до певних прошарків суспільства, але не думаю, що лише через колір шкіри.

Мені також дуже сподобалося, що Мішель не побоялася стати проти продуктових корпорацій. Вона діяла хитро, не відкрито воювала, а домовлялася про правильне харчування у школах.

А ще дуже прикро, що світове суспільство обрало підпорядкування капіталу (галузі забезпечення примітивних потреб життя).

Це книга не про правління Барака Обами, це книга про шлях чорної жінки із Саутсайду до Білого дому. Про її метання між сім’єю та роботою. Що має стояти на першому місці. Переосмислення своєї поведінки та того, що вона говорить під час передвиборчих поїздок.

Якою б важкою не була політика, вона завжди підтримувала чоловіка, хоча йому це зовсім не подобалося.

Я можу уявити, як їй було тяжко зустрічатися з пораненими та родинами загиблих. Кожна трагедія країни була для неї набагато глибшою, ніж для більшості населення.

А ще вона не побоялася розповісти про викидні, про те, як важко вони йшли до своїх дівчаток. Дуже добре розумію її відчуття, коли ти відчуваєш себе недосконалою.

Неочікувано ця чорна жінка з іншого континенту, іншого світу стала для мене дуже близькою. Кому цікаві біографії — обов’язково прочитайте цю книгу. Вона точно допомогла мені відчути себе кимось важливим і потрібним.

І, мабуть, ця книга буде цікавіша насамперед жінкам.