Андрій Лаговський

Стародавні філософи казали, що людина — це звір без крил і без пірʼя. А я б сказав: «Людина — це такий звір, що може втовкмачити собі в голову яку завгодно ідіотську дурницю, коли тую дурницю підшепне інстинкт самоохорони»...

Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має, бо наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір.

Єсть у людини, мабуть, вроджена потреба, щоб до когось привʼязатися душею, і коли нема до кого, то душа заниває…

…гарно буває іноді кинути людський образ та й зробитися благонаміренним, невинним бобирцем у болоті або ж тихим, мирним волом чи коровицею та й піти собі на зелену пашу!

Будьте тим, чим ви можете бути, до чого ви здатні, до чого вас тягне ваша природа, і не питайтеся, чи у вас виходить із вашої любої для вас праці щось геніальне, чи не геніальне.

Щоб бути щасливим, треба мати волю духа, треба бути паном над собою, а не рабом своїм.