Перевидання, нове видання чи новий переклад: як обрати версію книжки

Одна й та сама книжка часто існує в кількох версіях: з різними обкладинками, форматами, роками випуску та навіть перекладачами. Для читача це означає вибір, який не завжди очевидний. Позначки «перевидання», «нове видання» чи «оновлений переклад» описують різні речі, і від них залежить, чи отримає читач той самий текст, що й попередні покупці, чи помітно іншу книжку. Нижче пояснено основні терміни та показано, на що дивитися перед вибором.

Що таке перевидання, нове видання, додрук і перевипуск

Перевиданням зазвичай називають будь-який повторний випуск твору після першого видання. Саме слово нічого не говорить про зміни в тексті: перевидання може бути точною копією попереднього, а може суттєво від нього відрізнятися. Тому в українській видавничій практиці поруч із ним часто з'являються уточнення: стереотипне, виправлене, доповнене чи перероблене видання. Стереотипне видання повторює попереднє без змін у тексті та макеті. Виправлене містить усунуті помилки й неточності, доповнене має нові розділи, примітки чи додатки, а перероблене зазнало суттєвих змін змісту. Номер видання, наприклад «2-ге видання, виправлене», зазвичай вказують на титулі або на звороті титульної сторінки. Від перевидання варто відрізняти додрук. Це повторний наклад того самого видання, коли видавництво просто друкує ще кілька тисяч примірників, бо попередні розкупили. Текст, макет і ISBN у такому разі не змінюються, а відрізнятися може лише рік друку чи позначка про наклад. Для читача додрук і перший наклад практично ідентичні. Колекціонери інколи цінують саме перший наклад, але на зміст книжки це не впливає, тому для звичайного читання різниці між ними немає. Перевипуском у побуті часто називають ту саму книжку в новому оформленні: з іншою обкладинкою, у новій серії видавництва чи в іншому форматі. Текст при цьому може лишатися незмінним, але для бібліографії це вже окреме видання, яке зазвичай отримує власний ISBN. Так само окремі ISBN мають тверда обкладинка, м'яка обкладинка й електронна версія одного твору.

Коли нова обкладинка не означає нового тексту

Найпоширеніша ситуація, яка вводить читачів в оману, полягає в тому, що книжка з новою обкладинкою виглядає як нова, хоча всередині той самий переклад. Видавництва регулярно оновлюють оформлення популярних назв, випускають подарункові версії або обкладинки за мотивами екранізацій. Це ніяк не впливає на сам текст. Добрий приклад дає серія про Гаррі Поттера. «Гаррі Поттер і філософський камінь» українською існує в класичному оформленні, а також у кількох тематичних версіях, присвячених гуртожиткам Гоґвортсу, як-от «Рейвенкловське видання». Окремі романи серії вийшли й у великих ілюстрованих версіях, наприклад «Гаррі Поттер і Орден Фенікса. Велике ілюстроване видання». Основою всіх цих видань залишається український переклад Віктора Морозова, а відмінності стосуються оформлення, ілюстрацій і додаткових матеріалів. Схожа ситуація з детективами Аґати Крісті. Наприклад, «Таємнича пригода в Стайлзі» має кілька варіантів обкладинки, але для читача вибір між ними здебільшого залежить від того, яке оформлення краще пасує до домашньої полиці чи до вже зібраних книжок серії. Тому перед купівлею нової версії вже прочитаної книги варто перевірити перекладача, рік видання й опис змін. Якщо вони збігаються з попереднім примірником, нове оформлення не дасть нового читацького досвіду, хоча може мати цінність для колекції або як подарунок.

Чим відрізняється новий переклад від попереднього

Новий переклад є найсуттєвішою зміною, яка може статися з іноземним твором. Перекладач ухвалює тисячі рішень: як передати імена й назви, як відтворити мовні ігри, діалекти чи архаїку, наскільки зберегти синтаксис оригіналу. Тому два переклади однієї книжки можуть звучати так, ніби їх написали різні автори. Яскравий приклад в українській літературі дає «Гобіт» Толкіна. Першим його переклав Олександр Мокровольський, і книжка вийшла під назвою «Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори». Пізніше видавництво «Астролябія» випустило роман у перекладі Олени О'Лір під назвою «Гобіт, або Туди і звідти». Обидві версії мають своїх прихильників, а різниця помітна вже в назві: перша спирається на образ мандрівки, друга ближча до підзаголовка оригіналу. Нові переклади з'являються з різних причин. Іноді попередній переклад зроблено зі скороченнями або через мову-посередника, іноді він застарів мовно чи містить помилки. Буває й так, що права на твір переходять до іншого видавництва, яке замовляє власний переклад. Для класики, що давно стала суспільним надбанням, кілька паралельних перекладів є звичною ситуацією. Тоді видавництва конкурують не лише оформленням, а й якістю тексту, і читачеві варто порівняти уривки перед вибором. Складні модерністські тексти показують, наскільки важливою є робота перекладача. Український «Улісс» Джеймса Джойса підготували Олександр Терех і Олександр Мокровольський, і для такого роману вибір перекладу та наявність коментарів істотно впливають на те, наскільки текст відкриється читачеві.

Редакції, коментарі та склад видання

Навіть без нового перекладу видання одного твору можуть відрізнятися. Видавництва додають передмови, післямови, коментарі, хронологію життя автора чи ілюстрації. Для класичних текстів важливо також, яку редакцію взято за основу: деякі автори переписували свої твори впродовж життя, і дослідники обирають певну версію як базову. Особливо помітно це на збірках поезії. «Кобзар» Тараса Шевченка виходить у десятках видань, які відрізняються складом творів, коментарями, оформленням і орієнтацією на читача. Одне видання може бути розраховане на школярів і містити лише програмні вірші, інше претендує на повноту й супроводжується науковими примітками. Окреме питання стосується правопису та мовного редагування. У перевиданнях класики видавці нерідко осучаснюють орфографію, а в академічних виданнях, навпаки, зберігають авторські особливості мови. Обидва підходи мають сенс, але читач отримує трохи різний текст, і для навчальних чи наукових цілей це може мати значення. Для перекладної літератури варто зважати й на редактора. Новий редактор може виправити неточності старого перекладу, уніфікувати імена в межах серії або змінити окремі формулювання. Такі зміни іноді позначають як «оновлений переклад» чи «нова редакція перекладу», хоча перекладач лишається тим самим.

Типові пастки під час вибору видання

Найпідступнішою є ситуація зі скороченими або адаптованими виданнями. Класичні романи часто виходять у переказах для дітей, де текст значно коротший за оригінал, а складні сюжетні лінії прибрано. Такі книжки мають свою цінність для юних читачів, але дорослий, який хоче прочитати твір повністю, може не помітити позначки «адаптований текст» чи «переказ» і отримати зовсім іншу книжку. Друга пастка пов'язана з книжковими серіями, які виходять упродовж багатьох років. Якщо права на серію переходять до іншого видавництва або змінюється перекладач, наступні томи можуть відрізнятися від попередніх оформленням, форматом і навіть передачею імен героїв. Читачеві, який збирає серію, корисно заздалегідь перевірити, чи всі томи вийшли в одному перекладі й однаковому дизайні. Третя пастка стосується назв. Один і той самий твір у різних перекладах може називатися по-різному, а різні твори іноді мають майже однакові назви. Приклад «Гобіта» показує, як дві українські назви однієї книжки співіснують на полицях. Якщо потрібно знайти конкретний твір, надійніше орієнтуватися на ім'я автора, оригінальну назву та рік першої публікації. Нарешті, варто зважати на мову видання. Українські читачі нерідко натрапляють у магазинах і на книжкових ринках на старі видання, перекладені не з оригіналу, а через іншу мову. Подвійний переклад зазвичай втрачає частину стилістичних особливостей тексту, тому за можливості краще обирати переклади, зроблені безпосередньо з мови оригіналу. Ця інформація часто є у вихідних даних.

Як обрати між різними виданнями однієї книжки

Вибір залежить від того, для чого потрібна книжка. Для першого знайомства з твором найважливішими є якість перекладу та зручність читання: розмір шрифту, вага книжки, наявність приміток там, де без них важко зрозуміти контекст. Відгуки читачів часто прямо порівнюють переклади, і це один із найкращих орієнтирів. Для подарунка більше важать оформлення, папір та ілюстрації. Тут доречними можуть бути ювілейні, ілюстровані чи колекційні видання, навіть якщо текст у них той самий, що й у звичайних. Для навчання та роботи з текстом доцільно обирати видання з коментарями й повним складом творів, а для цитування в наукових роботах зазвичай рекомендують академічні видання. Якщо книжку вже прочитано, нове видання має сенс тоді, коли змінився переклад, з'явилися суттєві доповнення або читача цікавить саме нове оформлення. Перечитувати класику в іншому перекладі буває корисно: так видно, які особливості належать авторові, а які стали результатом рішень перекладача. Для багатьох читачів таке порівняння стає окремим задоволенням: знайомий сюжет відкривається по-новому, а окремі сцени звучать інакше завдяки іншому ритму фраз і добору слів.

Де перевірити дані про видання перед читанням або купівлею

Найповніша інформація міститься у вихідних даних на звороті титульної сторінки та наприкінці книжки. Там зазначають рік видання, номер і тип видання, ім'я перекладача й редактора, ISBN, оригінальну назву та іноді наклад. Якщо видання перероблене чи доповнене, це зазвичай прямо вказано поруч із роком. ISBN допомагає зрозуміти, чи йдеться про те саме видання. Додрук без змін зберігає попередній номер, тоді як нове видання, інший формат чи нове оформлення в окремій серії зазвичай отримують новий ISBN. Порівняння номерів у різних магазинах і каталогах дає змогу швидко побачити, чи справді перед читачем інша версія книжки. Додатковим джерелом є бібліотечні каталоги та сайти видавництв. Великі бібліотеки описують кожне видання окремо, із зазначенням перекладача, редактора, обсягу й номера видання, тому там легко порівняти кілька версій одного твору. Видавництва, своєю чергою, часто повідомляють про новий переклад, виправлення чи доповнення в анонсах і описах книжок. Якщо в анотації сказано лише про «нову обкладинку» чи «оновлений дизайн», найімовірніше, текст лишився без змін. Корисно також подивитися на кількість сторінок. Помітна різниця в обсязі при однаковому форматі може свідчити про скорочення, нові коментарі чи додатки. Водночас вона буває пов'язана лише з іншим кеглем шрифту чи версткою, тому цей показник варто оцінювати разом з іншими вихідними даними. Під час онлайн-вибору варто звертати увагу на картку книжки. На litly для багатьох видань зазначено видавництво, перекладача та рік, а відгуки читачів часто стосуються саме конкретної версії. Порівнявши доступні видання цікавої книжки, можна додати до «Планую прочитати» саме ту, яку хочеться прочитати.