eorit

2 місяці тому

Це оригінальний екскурс із минулого у майбутнє через призму сьогодення.
Авторка скомпонувала книгу цікаво, часом несподівано і навіть у чомусь провокативно. Читач має співставляти перипетії твору не тільки з рядками Біблії, але й із власними знаннями історії України, особистим родовідним надбанням.
Я не згідна із пані Лесею, що перед нами спис книг. На мою думку, це щось глибинне, особливе літературно-історичне дослідження, що заставляє задуматися над питаннями сучасного життя, ставленням до нашої культури, мови, віри і української душі. Вдумливий читач буде шукати відповіді між рядками, у біблійних висловах...
Тому мені книга читалася повільно, хоча легко. І це не робить її важкою, вона притягує своїм розгортанням сюжету, бо це вияв почуттів авторки, це жива повість про душу України.
Книга задовольнить гурманів. Вона однозначно матимеме свого поціновувача.
А ще мене вразило те, що пані Леся сміливо повернула русло сюжету до питань віри та релігії. В недалекому минулому, сьогоденному письменництві про це мало говорилося. А в книзі ми спостерігаємо, як у к. ХІХ - поч.ХХ ст. українські письменники не боялися писати про зло, яке несли служителі церкви у душі простих людей; про пристосуванство священників, ченців, які неймовірно збагачувались на довірливості прихожан, а натомість духовно обкрадали наш народ.
Хтось скаже, що в книзі забагато лиха, страждань безнадії тощо.
А сьогодні менше? Достраждалися до ручки! Пора! Не висновки робити, ні! А змінюватися. Відновлюй утрачене - люби, бережи!


Проблема зради, невірності теж має місце в оповіді . Вони так легко виявили тих, хто тільки заради власної шкурницької вигоди продався загарбникам, зневажив родинні інтереси.
Поєднання фрагментів із творів письменників 20-х, 40 -х, 60-х р.р. дало змогу пані Лесі розгорнути спіраль часу і допомогти нам подивитися на не знищену московщиною нашу національну ідентичність із висоти ХХІ сторіччя. І ми маємо зберегти наші мову, віру, душу і серце - нашу Україну.
На сторінках твору - скорбота горя одвічного. І що ж вона передрікає?.. Ага, немає відповіді?.. І авторка її не знаходить. Тільки разом ми можемо віднайти істину. А вона ще й як потрібна. Онися лише у Божому храмі почувається "своєю" і "вдома". Отож дуже важливим, гадаю, є момент, коли ця начебто беззахисна жінка стає воїном у сні-маренні і мчить проти каламуті бурі. "На ній - ясна зброя, на грудях... горить великий хрест. У лівій руці у неї - щит, а на ньому написані букви. Які? " А ти, читачу, можеш їх побачити між рядками?.. А варто. Нам усім. Без винятку.
Особлива книга. Обточені письменництвом почування і думки. Компіляція удалася. Прийоми снів у кількох місцях книги передбачають їх тлумачення, бо вони мають вагомий підтекст. Визбируймо перли, шановний читачу.
Лариса Раджанова.

Анастасія

2 місяці тому

Коли я читала цю книгу, то звернула увагу на деякі деталі, і, можливо, моя рецензія допоможе Вам, при її прочитанні.
Вам може сподобатися або не сподобатися ця книга, ви можете її зрозуміти або не зрозуміти, але запевняю вас, що з такою подачею книга стане для вас першою в житті (саме так сталося зі мною).
Такий "СПИСОК КНИГ" в авторській інтерпретації став для мене не лише приємною несподіванкою, а й справжнім викликом, адже спонукає постійно читати між рядків, пам'ятаючи при цьому про персоніфікацію кожного з головних героїв.
Мені подобається, що цей твір наповнений глибокими питаннями, відповіді на які читач може отримати в авторських натяках, але спочатку читачеві дається можливість відповісти на питання самому.
Цікаво також, що події в тексті не прив'язані до часу, оскільки не несуть в собі завдання розповісти історію в хронологічному порядку.
Важливі та цікаві історичні моменти, викладені в тексті у стислій формі, дали мені можливість побачити всю картину подій в Україні протягом століть. Книга залишила в моїй душі глибокий слід. Її неординарний стиль, насиченість образами та багатошаровість змусили мене не лише замислитися над змістом, але й відчути внутрішню потребу досліджувати глибше свою історію, культуру та літературу. Вона немов відкриває двері у світ, де кожна деталь, кожен образ і кожен рядок оживають, запрошуючи до роздумів, пошуку відповідей і переосмислення. Саме через такі книги ми відчуваємо подих душі України — її багатогранність, біль і велич.
"Сон приблуди або душа України" стала для мене не просто книгою, а особистим викликом і нагадуванням, що література — це не лише історії, а й віддзеркалення нашої душі та світу, в якому ми живемо.