Правік та інші часи

Marmosik

2 тижні тому

0

Правік. Правек…
А ви знаєте, хто такий Правек? Правек — це пожежник, який 26 квітня 1986 року був одним із перших, хто прибув до палаючої Чорнобильської АЕС. Один із перших, хто отримав величезну дозу радіації і помер у Московському променевому центрі. У його мами дача поруч із дачею мого тата. Мій тато теж ліквідатор аварії на ЧАЕС. А ще трохи далі по вулиці — дача ще одного ліквідатора і, одночасно, мого колишнього директора. Світ тісний і переплетений.
А найстрашніше, що всіх, хто залишався в цьому дачному поселенні, евакуювали. Тепер вони повернулися, і слава комусь, повернулися майже в цілі будинки. Бо дірки від осколків у дахах і вибиті вікна — це ще нічого. Так само, як не рахуються поламані паркани, повалені дерева, воронки на полі та міни в лісі, де так класно було збирати опеньки восени. Все тісно переплетено і пов’язано.
Тепер ви спитаєте: а до чого тут Правік? А ні до чого… або все ж до чого? Довго думала, що книга про Україну. Авторка родом з України, хоч давно живе і працює в Польщі, і отримує нагороди як представниця Польщі. І це не перша її книга, яку я читаю. Події її романів відбуваються в українсько-польських селах, і не зовсім зрозуміло, на чиїй території вони знаходяться. Але тут кілька разів згадувалася Польща, герої їздили в Краків, тож нехай буде Польща.
Правік — селище не зовсім віддалене, але й не на великому тракті. Люди виходять у великий світ, але водночас живуть своїм окремим світом. Світ, який дуже тісно пов’язаний із природою, залежить від неї і в який вона вносить свої корективи.
Жанр роману важко описати одним словом. Тут три покоління — сімейна сага. Утопленик, лісова людина, кохання з рослиною, слов’янська (галицька) міфологія — флер магічного реалізму. Роздуми про Бога та його діла, вчинки героїв, бумеранг 10 заповідей — філософія й притча. Є й історичні мотиви — часовий проміжок від Першої світової десь до кінця 70-х — початку 80-х. Деякі переходи майже непомітні: Правік частково поза часом, живе за власними законами, іноді випускає і приймає чужорідних створінь. Деяких перемелює й залишає в собі, інших — випльовує в невідомість. Головне: як тільки жителі чи хтось інший зникає з поля нашого зору, для Правіка вони перестають існувати.
Чи знали ви, що у кожного місця є серце? У Правіка це грибниця, яка простягає свої щупальця під селом. І її серце б’ється раз у 18 років.
Про героїв не зможу розповісти детально — треба прожити цю книгу, пропустити її через себе. Кожен житель Правіка — це сам Правік, частинка єдиного механізму: хімія людей, тварин, рослин і предметів побуту, створених людиною.
Наше життя перемелюється так само, як і кавові зерна в кавомолці: які зерна засипеш— такий аромат і смак кави отримаєш.
Найсмачніше в книзі — це образи, це люди. У кожного своя доля, свій хрест, призначення, покарання. Кожен проходить свій шлях до Голгофи; дехто виривається з лабіринту й знаходить своє щастя, хтось користується сурогатом, а хтось зациклюється на зовнішніх факторах або шукає підказки поза собою, покладаючись на волю випадку.
У деяких героїв спосіб мислення та життя зовсім не вкладається в загальноприйняті рамки суспільства і законів, і це дратує інших.
Але кожна людина — особистість зі своїми поглядами та інтересами: хтось шукає Бога, хтось — тепла, хтось — заспокоєння душі; для когось на першому місці були шовкові панчохи та хутряне боа, хтось любить швидку їзду. Ми не повинні забувати лише про свої корені, про свою грибницю, про своє серце.