Тисяча осеней Якоба де Зута
Зображення обкладинки використовується виключно з інформаційною метою для ілюстрації книги. Усі права належать правовласникам. Якщо ви є правовласником і маєте зауваження щодо використання цього матеріалу, зверніться до нас
| Автор | Девід Мітчелл |
|---|---|
| Видавництво | Жорж |
| Перекладачі | |
| Категорії: | Художня література, Історична і романтична література |
| ISBN | 9786178023614 |
| Рік видання | 2023 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 588 |
1799 рік. Рукотворний острів Дедзіма в бухті Наґасакі, єдине вікно Японської імперії в західний світ. Це місце, де з контрабандним Псалтирем у скрині та великими сподіваннями у серці, прибуває голландський писар Якоб де Зут. Якоб мріє про п’ять років, проведених на цьому незвичайному острові, де, серед талановитих торговців і хитромудрих тлумачів, він планує заробити статок та одружитися з багатою нареченою в Голландії. Але величний Схід затягує його в химерну гру, де кожен крок — це можливість або загроза, а на кону стає його власне життя.
У цьому романі міститься багато інтригуючих сюжетних поворотів. Одна випадкова зустріч і необачна обіцянка змусять Якоба «переписати» своє світосприйняття і майбутнє. «Тисяча осеней Якоба де Зута» — це історичне полотно, що переплітає реальні факти з авторською уявою, утворюючи багатошарову структуру, в якій оживають людські долі, прагнення та мрії. Ця книга пропонує читачеві зануритися у світ, де культура і традиції Японії постають на фоні захоплюючих конфліктів і переживань персонажів.
Відгуки
ВхідMarmosik
2 тижні тому
Це третя книга, яку я прочитала цього автора, і якщо перші дві я проглинала залпом, то ця виявилася складнішою. У певний момент навіть з’явилося розчарування, але, спираючись на досвід, я знала, що фінал може перевернути моє ставлення. І так, зрештою книга мені сподобалася. Хоч вона й виявилася не зовсім такою, якої я очікувала.
Читаючи роман, створюється відчуття, ніби слухаєш розповіді кількох героїв (у моєму випадку це ще й аудіокнига), з яких складається історія факторії Дедзіма. Роман справжній, реальний, життєвий. У ньому немає типової для пригодницьких чи любовних романів «щасливої кінцівки», немає великих загадок і поступового наростання напруження, притаманних триллерам і детективам, немає драматизму й трагедій, властивих російській чи українській класичній літературі. Але все це якраз занурює вас у світ Якуба де Зута, у історичну епоху початку XIX століття. Описи Мітчелла створюють ефект присутності поруч із героями.
Наприклад, на цій сцені:
Дошки скриплять, матроси хроплять, щури гризуть, лампи шиплять. Сидячи за розкладеним письмовим столиком у світлі лампи, Пенгаллігон чеше шкіру між кісточками лівої кисті і слухає своїх дванадцять годинників, які передають одне одному повідомлення: «Три склянки, все добре» — вздовж фальшборта.
Я справді була поруч із Пенгаллігоном і почула всі звуки Феба. У мене аж мурашки пробігли від присутності тієї епохи.
У книзі немає жодної зайвої дрібниці. Є кілька історій у межах загальної історії. І ще є японське мовчання, за яким ховається буря емоцій.
Історію Якуба де Зута я пропущу, бо для мене більш цікавими стали другорядні сюжети та лінії.
Пенгаллігон — капітан «Феба», який хотів прославитися, відновивши дипломатичні відносини з Японією на умовах Великої Британії. Усі його думки, розмови, а також спроба захоплення факторії — усе це важливо для розуміння його персонажу.
Перекладач Агава — його сімейна історія, історія кохання та подорож до монастиря Шінандо.
Магістрат Шірамая — з нього починається книга, і він відіграє дуже важливу роль. Я майже плакала, коли він прощався із сином. Закони самураїв хоч і суворі, але вселяють віру в справедливість.
Історії Директора Ванкліфа, доктора Маріноса та навіть Пітера Фішера — вони відображають епоху і час.
Монастир Шінандо та перебування там Оріто. «Монахині», листи, богиня.
Якщо у вас осінній настрій і ви готові зануритися в інший світ — без літаків і електрики, без антибіотиків і телефонів, якщо вам цікава історія та культура Японії — ласкаво просимо на сторінки цього роману.
