Біжи, Кролику
Зображення обкладинки використовується виключно з інформаційною метою для ілюстрації книги. Усі права належать правовласникам. Якщо ви є правовласником і маєте зауваження щодо використання цього матеріалу, зверніться до нас
| Автор | Джон Апдайк |
|---|---|
| Видавництво | Основи |
| Перекладач | Северин Сокальський |
| Категорії: | Художня література, Класична і сучасна проза |
| ISBN | 9786178535292 |
| Рік видання | 2025 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 368 |
Відгуки
ВхідMarmosik
2 тижні тому
А знаєте, мені їх усіх шкода. Так-так, саме шкода. І хоча подекуди книга викликає відразу — так само, як і її герої, — вони не є негативними персонажами. Вони живі: недолугі, прості, слабкі люди, яких можна зустріти в будь-якому невеликому містечку.
Дженіс і Гаррі, маючи вже старшу дитину та будучи, за нашими мірками, далеко не підлітками, так і залишаються внутрішньо підлітками. Відповідальності в обох — нуль. Планів на майбутнє в нього — нуль, у неї — вийти заміж, народити дітей, а за все інше нехай відповідає чоловік.
Багато хто вважає Гаррі негативним героєм, але він просто інфантильний, пливе за течією. І якщо виникає проблема, а поруч немає нікого, хто міг би чітко підказати, як її розв’язати, — він тікає.
Для мене, попри все, саме Дженіс винна у смерті дитини, і саме вона — найнеприємніший персонаж. Сім’я — це робота двох. А турбота про дитину — це на 90 % праця й відповідальність матері. Мене ще на етапі її вагітності вбивало те, що вона вживає алкоголь і курить. Добре, спишемо це на 60-ті роки, але далі… Це повний треш.
І от — посварилися. Так, він перед цим зникав, але ж у тебе немає впевненості, що й цього разу він не повернеться. А раптом його збила машина? І ось — перша справжня нова проблема, і знову напитися. І перед людьми соромно, і мамі незручно сказати. Зате — набрати повну ванну, напитися й узяти дитину на руки.
І скажіть тепер: як вони з усім цим житимуть? Або, можливо, це ми, маючи по одній дитині, так гостро переживаємо за своїх. А тоді ще були живі відлуння XIX і навіть ранніших століть, коли брали кількістю: більше, більше народжувати — значить, більше виживе.
Батьки обох — нічим не кращі, бо не дали своїм дітям нормального виховання, що й призвело до таких наслідків.
Священник — для нього головне зберегти сім’ю. А якщо одружені двоє людей, не здатних ухвалювати адекватні рішення, — така сім’я теж, на його думку, має право на існування. До речі, до Кролика він ставився так само, як і до інших своїх підопічних — підлітків.
У теґах до книги хтось зазначив «труднощі дорослішання». У 26 років — дорослішання. Ну так.
Як же викривлена сьогодні система освіти й виховання, яка не дає людям змоги ставати самостійними. Або ж люди після війни так боялися втратити, що самі не відпускали своїх дітей від себе.
